Диво,- моя Україно,
Серце моє миле!
Чом страждаєш ти віками
Від лихої сили?
Чом на вроду зазіхають
Безчеснії очі? –
Обкрадають, роздягають
Тебе серед ночі...
Що з твоїми стало дітьми,-
Чом вони не чують?
Чи приспали вороженьки,
Чи в світах кочують?
Чи захистять тебе сини
Від чорної хмари,
Що на тебе налетіла
Наче яничари?
Диво моя Україно,
Серце моє миле!
Та є в тебе сила,
Та, що не скорили...
У них очі молодії,-
Світяться як зорі...
Серця їхні, наче птахи,
Парять у просторі...
Діла мудрі і величні,-
Для тебе здобуті...
Диво моя Україно,-
То твоє майбутнє...