Для нього ця маленька мила лялька
Одна із багатьох у магазині,
Така ж як інші: зроблена під кальку,
Зовсім не пристосована під зиму,
Наївно вірить у слова гадалки
І в те, що часто час - анестезія.
Повідати їй можна дивну казку,
А можна взагалі не говорити.
А можна просто взяти в руки ластик
І стерти те, що в усмішці прикрите -
Вона ж всього лиш лялька, просто пластик,
Що стала сиротою й апатридом.
Їй можна не дзвонити, не писати:
Вона ж бо забуває всі образи,
А ставши випадковим адресатом,
Зрадіє незаслуженій увазі
І вигадає казку Шахразади,
Що всіх султанів на планеті вразить.
Та лиш для нього казка ця знайома
Із всоте переглянутого фільму.
Він знає і падіння, і підйоми,
І звик, що в нього завжди все стабільно.
…Ну а вона не вірить аксіомам,
Закону проти жде його обіймів.
До труднощів вона вже звикла змалку:
Все вирішить таблетка аспірину.
… Вона, мабуть, для нього просто лялька,
Одна із сотень інших на вітрині.
Та тільки серце ляльки б'ється палко
І досі вірить в казку, як дитина.