Тарас писав про Україну віщо,
І возвеличував «рабів німих».
Ще слово рідне ставив коло їх,
Яке горить в народнім серці вічно.
Запалював людей «огненним словом»,
Хоча і випив досить гіркоти.
Продовжував свій хрест важкий нести.
Стояв незламно на сторожі мови.
Підніс до неба думи заповітні,
Надії запалив вогні досвітні.
Благословив на боротьбу Творець.
Щоб вільними зростали син, і мати,
Щоб на землі не було супостата,
Добі кріпацькій, щоб прийшов кінець.