Один мій знайомий повідомив мені, що Янукович помер – чи то від інсульту чи то його повісив на люстрі його власний охоронець. Я зажурився – подумав, що всі ми ось так колись помремо і не будемо жити. І я написав ось такий плач. Потім виявилось, що то неправда. Але плач я залишив – про всяк випадок – бо Янукович все одно колись помре, а плач якраз стане в нагоді.
Згинув, помер Янукович!
Що наробила ти, доле!
Мудрого мужа сховала в безодню землі.
Вітер стогне на сивими ниви мами краю,
Сльози з небес потекли – плачуть хмари,
Плач синього неба землю чорну гнітить.
Згинув, помер Янукович!
Що наробила ти, доле!
Всі люди плачуть й недолю клянуть –
Хто мудрим словом утішить, хто пораду
Мудру надасть хліборобам, хто трактористам
Слово напутнє перед трудами надасть?
Місяць із неба скорботно на ліс позирає –
Хто захистить зелені ялини і клени високі?
Хто білочкам радість горіхами в гай принесе?
Згинув, помер Янукович!
Що наробила ти, доле!
Хто скаже, чия біль звучить в струнах гітар?
Чия в серці лунає чорна й глибинна біда?
Юнії діви ридають – хто їм нині пояснить
Куди їх кличуть стихії – куди?
Про що журиться листя старезних дубів?
Про що плаче бджола гомінка?
Згинув, помер Янукович!
Що наробила ти, доле!
Чому соняшник нині чоло похилив?
Про що зажурилася квітка сонця ясного?
Чому навіть холодна вода сльозами стає
Тужливо у море Чорне від смутку тече?
Очі людей дивляться в небо жорстоке,
Чому трава під ногами сумно так шарудить?
Згинув, помер Янукович!
Що наробила ти, доле!
Тіла гаранта в безодню могили
Кинула страшно - тужить, горює народ-сирота!