Знову плаче Україна,
Сльози л’ються у Дніпро.
Б’ють сердешную камінням,
Платять злом їй за добро.
Не гадав князь Володимир,
Що піде на брата брат,
Що похрестять чорним димом
Славне місто Київ град.
Сивим став за ніч Хрещатик:
- Люди сваритесь чого?
Ну, навіщо ті атаки,
Чом у мирі не жилось?
Не потрібна геть війна вам,
То неспокій для душі.
Там отримує хтось рани,
Хтось рахує бариші…
авторский перевод.
Снова плачет Украина, тонет слёзонька в Днепре.
Камнем бьют ей больно в спину, забывая о добре.
Разве ж думал князь Владимир, что пойдёт на брата брат,
Что креститься чёрным дымом будет славный Киев град?
Стал седым за ночь Крещатик:-Люди ссоритесь зачем?
Прекратили бы атаки, в мире надо жить нам всем.
Не нужна совсем война вам, то не праздник для души.
Там одни получат раны, а другие барыши.