Хочу так покохати: зустріти людину,
Тільки глянути - все в ній побачить:
І характер чудовий, і лагідні речі,
І кохання палке - кажуть очі про нього.
Тільки ні! Нідочого лагідні речі,
І характер чудовий мені не потрібен,
А тієї любові, що гірше полину,
Щоб від туги бриніли в очах моїх сльози.
Щоб сьогодні було, як і завтра-гаряче,
Щоб спокою ні грама, довільства нітрохи,
Бо любов помирає, мов квітка в вазоні.
Квіти в полі палають - як вічність
Любові!