Как неожиданно: нежность, забота...
Полузабытый пьянящий мотив,
Солнечный день как медовые соты...
Не обманусь больше! Лишь рецидив
Давней болезни. Лечение - холод!
Хрипло в машине поет Джо Дассен,
Голос любви, он и вечен, и молод,
Птицей слетает на пики антенн.
Снег как художник, он пишет картины:
Белое море, корабль в нем - отель.
Помню, как билось о ревности льдины
Чувство, как лодкою село на мель.
Как затрещали борта, весла, днище!
Холод и боль, и по коже мороз...
Едем куда? Возрождать пепелище?
Греет как угли букет алых роз...
25.01.2014 г.
Фото автора, выставка старинных автомобилей в Людвигсбурге
Перевод Валентины Лысич
Як несподівано: ніжність, турбота...
Напівзабутий п'янкий лейтмотив,
Сонячний день, як медові ті соти...
Не обманусь більше! Це рицидив
Злої хвороби. І ліки їй – холод!
Хрипло в машині співа Джо Дассен,
Голос кохання відчув вічний голод,
Птахом злітає на піки антен.
Сніг, мов художник, він пише картини:
Море, кораблик, а в ньому – готель.
Бились мої почуття об крижини
Ревнощів, зла. Та даремна дуель.
Як затріщали борти, весла, днище!
Холод та біль, і по тілу мороз...
Їдем куди? Відновлять попелище?
Гріє букетик троянд – як наркоз.