"Ми з тих тканин, що й сновидіння..."
Георг Тракль
Як відчайдушний сум
заплаканої ночі
впущу твій тихий крок
на сходи забуття...
І мармуровий звук
відлунням прошепоче,
щось прошепоче в ніч...
І дивне відчуття,
мов дотик самоти,
що зазирає в очі,
немов повсталий мрець
моїх забутих снів.
Обличчя затулю
і бачити не схочу,
як божевільна ніч
згасає у вікні...