центр міста не так лякає,
як лютий місяць
в пустій хаті,
де під стелею
чорнопері літають
зграї,
зо п'ять тисяч,
біснуваті,
всі мої,
і не знаю,
чи то ворони
очі мої побачили,
чи то слолов'ї,
до нестями втомлені
міграцієй й суцільними невдачами,
зчорніли до пори,
щебечуть ніжно,
мовляв, годі вже сіпатись,
покури
і гайда у ліжко