А може досить продавати
Братів, сестер, та гнати мати
Геть на майдан жебракувати,
Та гнутись на усі боки,
І жити, як дурна скотина?
Повстань, убога Україно,
Та покажи, що у родині
У нас були ще козаки!
Оті дешеві депутати
Все‘дно нас заженуть у НАТО,
Та будуть там лизати п‘яти
Заокеанським хазяям,
Щоб Україну продавати,
Та батьківську ламати хату.
Повстаньте, люди, щоб не дати,
Не дати влади холуям!
Хоч не цураймося чужого,
Але й не віддавайте свого,
А браттям – наше дружнє слово,
Як нам заповідав Тарас.
Ми ж Русь! Жили тисячоліття,
З братами йшли крізь лихоліття,
Нащо нам західне лахміття? –
Та ж центр Європи – це у нас!
Ми – Русь! Із одного насіння
Росли, одне у нас коріння.
Вставайте, в кого є сумління,
Не піддавайтеся брехні!
Нехай усі оті Іюди
Картинно б‘ють себе у груди,
Отямтеся! Повстаньте, люди,
Геть оцю наволоч женіть!
Плюндрують Київ бусурмани,
Вогнем опалюють нам рани.
Хоч лізе на усі майдани
Та сука зла Галичина –
Ще ми хазяєва у хаті!
Не вперше різать уніатів,
Як козаки, діди крилаті…
Тож уставай з колін, страна!
Повстаньте - та не для параду:
Іюди спереду і ззаду -
Дай стусана і цьому ладу,
Бо з ним до нас iде бiда.
Віддати знов дітей на муки –
Нам не пробачать це онуки!
Ні – треба брати шаблю в руки
Як батько Хмель заповiдав!