З неба зіронька упала
На зелене листя
Та й мені подарувала
Зоряне намисто.
Бо така вже я вродлива,
Маю карі очі,
Сяє усмішка щаслива
На устах дівочих.
Де ж ти любий козаченько?
Не барись, благаю!
Як тремтить моє серденько,
Так тебе чекаю.
Поцілуй мене, коханий,
До грудей притисни,
Подивись, як я убрана
В зоряне намисто!
Бачиш, місяць ясно сяє
Й зіроньки на небі.
Ніжно я тебе кохаю,
Пригорнусь до тебе.
Мабуть нитка розірвалась
Від обіймів тісних,
Й намистинками розпалось
Зоряне намисто.