Можливо,ти колись мене запитаєш:
«Що ти поруч зі мною відчуваєш?»
Зараз розповім тобі, мій милий,
У якій чарівній ми країні!
Коли дивлюся у твої карі очі,
А навколо тільки сяйво ночі,
Ми удвох в країну відлітаєм
Туди,де для нас солов’ї співають!
Там навколо голуби літають,
Лелики за лебідками впадають.
Звірі уночі сплять тихо…
Тільки Я і ТИ, на лихо
В місячному сяєві
Ходим так потаєно.
Розвівається вітром волосся,
І шумить,як пшениці колосся.
Ти його ніжно руками збираєш
Й за вухо мені закладаєш.
Ніжно,мов шовком довкола обводиш,
І погляд ненароком зі своїм зводиш.
А далі так тихо на вухо шепочеш:
«Яка ти гарна у сяйві ночі!»
Та десь далеко лунає крик –
Це лебідка каменем додолу летить.
Лебідь помер,задушившись в траві,
А від болю серце стискає мені.
Вона впала до долу
Зламавши крило й ногу,
Але не розбилась,
На жаль, не розбилась.
Вона лежить, та не помирає,
А думка моя біля неї витає.
Та що ж робити мені,
Якщо крик цей у мене в душі?
Вона без нього помре,не від болю – від голоду.
А я без тебе помру хіба що від холоду.
Хіба що від болю,від нестерпного болю
Знати,що ти один і я одна на волі
Коханий,я вмираю від любові,
А ці рядки про нас з тобою:
«Весь світ навколо тебе обертається,
А я одна у всій галактиці!
Невже вже серце не в ритм з твоїм вибивається,
Я тримаю прощальний лист в своїй руці»
Тож знай,милий,якщо не хочеш мене позабути
І поруч зі мною захочеш побути
Приходь до мене посеред ночі,
Подивись у мої карі очі
І скажи ті слова що тримаєш у серці.
Тоді й моє серце десь поруч заб’ється.
Скажи,що кохаєш,скажи,не відпустиш.
Скажи, що завжди поруч будеш…
05.12.2009