ОДА КОБЗАРЮ
Стоїш ти, вічністю сповитий,
Над сивим красенем Дніпром.
ЛунА твій голос заповітний,
Мов стогне вітер за вікном.
Пливуть літА, вікИ минають,
Твоє ж бо слово -Божий дар-
Горить в серцях і не згасає,
Великий, вічний наш Кобзар!
Твої вірші, неначе факел
В міцній, упевненій руці.
Звучить, мов постріл із гармати:
"Якби Ви знали, паничі..."
А в серці жЕвріє надія -
Любов і віра в нім живуть:
"Садок вишневий коло хати...
...Плугатарі з плугАми йдуть..."
Великий Тарасе - простИй і відкритий,
Ти зіркою сяєш у ріднім краю!
І голос бандури, і голос трембіти
Твоїми піснями нам силу дають,
Дарують наснАгу, щоб вірить і жити.
Любов'ю палає в них серце живе!
Великий Кобзарю, ми всі - твої діти.
Живе Україна і слово твоє!
Таїс Ліщинська, 29.01.2014р.