Усе мина

               

В розгнівану холодом осінь
торкнулися листя вітри,
гріх зрадництва прощення просить
в стражданні співучих дощів.

До скону зізнання шепоче
і тулиться листя землі,
нестримно до болю пророчий
в коханні невпиннім своїм.

Пройде несподіваний холод
настануть омріяні дні,
мине і на серці тривога
в чеканні своєї весни…