Я сього не витримаю. Я вже не хочу сього вогню, дитинко!
Куди подівся промінь твоїх відверто-яскравих очей ... куди йдемо?
Постій на хвилинку ... мені се - удар! так і боляче ... але мені не нарікати.
Навіщо потрібна та пам'ять сонної ночі? засипати ... тільки не смій забувати, -
я тільки за тим і прийшла, щоб бачити тебе, від того, що приємно.
І посміхнеться мені, промайне, хмільний Вакханки дар; - і досхочу забавляти.
Тому що ти був поруч, тоді і потім не повернувся ти назад.
Давай почнемо все се Божевілля спочатку ... і знову
ми загубимось, в лісі і не знайдемо!.. себе в тумані.
(перевод)
Я этого не вынесу. Я уже не хочу этого огня, детка!
Куда девался луч твоих откровенных глаз... куда идем?
Постой на минутку... мне это - удар! так и больно... но мне не роптать.
Зачем нужна та память сонной ночи, засыпать... не смей же забывать,
я только за тем и пришла, чтобы видеть тебя, оттого, что приятно.
И улыбнется мне, мелькнет, хмельной Вакханки*дар; -
и вволю забавлять. Потому что ты был рядом,
тогда затем и не вернулся ты обратно.
Давай начнем все это' безумие сначала... снова
Мы затеряемся и не найдёмся!.. в ночном лесу 'тумана'.