ми роками йдемо на зустріч
того, що давно не існує
закриваєш долоні в надії
що тебе нарешті почують
усіх спраглих напути не вдасться
а хворих зцілити не просто
здавалось, справжнісіньке щастя
ховалось у твому волоссі
але попри мої листи та жмені пісень
у тебе свій шлях і вранішня кава
замов собі щастя та весни день у день
а я пошукаю загублену лаву