Пройшовши кілометри збочень,
І міліметри чистих дум
Твоя непроханая гордість
В мій сором б`є цвяхами сум.
Не бачити б того, що робиш,
Не відчувати сто разів
Твоїх недоторканих стогнів;
Вологість тисячі морів.
Якби мені хоч довелося
С тобою випити в кінець
Твоїх страждань, твоїх турботних
Думок - зійшов би нанівець.
Та все ж давно уже минуло,
І попри злочини життя
Твоя розважлива наснага
Все ж не звела нас до пуття.