Ці брудні, ці охляло-підталі лютневі сніги,
Це налипле на серце (на поли одежі) болото,
Де тьоткИ і тішушки, і тушки, де «ладно» і «чьото»,
Де район_на районі_з району – відбиток ноги
На старій штукатурці. Де крик опівнОчі в дворі,
Де підступно-підшкірний - чи страх, чи подоба до нього...
Час - як пес безпритульний - назустріч... І поряд – нікого
В цьому білому чорному світі – дворовій дірі -
Ні надії на втечу, ні слів, що могли б помогти –
Бо молитви уже розгубили, а псу "по цимбалах"
Всі мої отченаші та ваші... Бо ікла - як спалах,
Гиготіння-двигтіння-гарчання-гіп-гоп-гопоти.
Цей район_на районі, цей рай для відречених душ,
Що задушать за дякую, ані копійки оплати,
Ці масні сковорідки – як жарти; це жерти і спати,
Це сільпо у великій кишені, це грудкою туш
У куточках очей-мов-у-кролика – стерто всі сни,
На районі-з району рояться знекровлені діти –
Не бояться - не вірять - не просять - не вміють радіти
І уже не чекають – ні миру, ні навіть весни...