Мені сказав про теє вітер,
Мені прошепотіли квіти,
Безоднє небо теє показало,
Мені про те і серце підказало…
Усе навколо шепотіло:
«Забудь його, собі хоч не бреши!»
А я все вірить не хотіла…
Не вірила, що там нема души…
Я все горнулася до нього,
Кохання душу полонило,
І дякувала щиро Богу,
І з ним була така щаслива…
А що зосталось? глянь навкрУги…
Немає в тому серці почуття…
Душа моя ридає від наруги,
А мозок лиш шепоче: «Це життя…»