Перевод с украинского:
http://www.stihi.ru/2009/11/01/1466
То случай ли, судьба ли –
я не знаю…
Взрывает берега февральский Уж.
Стою, молчу… у самого у края.
Туман запеленал теченья кружь...
И ничего не остановишь, любый,
в круженье дел, хлопот, насущных дней,
случается, свою мы долю губим,
потом всю жизнь изводимся по ней.
Слова обмана в мареве тумана
растают, как и лёд в цепочке лет.
Не вглядывайся в прошлое, коханый:
любовь там плачет долго нам вослед…
Оригинал:
Це випадок чи доля –
я не знаю...
Вже рветься з берегів лютневий Уж.
Стою й мовчу – нічого не питаю.
Туманом оповило все довкруж.
Нічого в світі не спинити, любий,
в хуртечі справ, і клопотів, і днів,
бува, що найдорожче часто губим,
щоб все життя каратися по нім.
Слова обманні в мареві туману
розтануть, мов на Ужі тане лід.
Не озирайсь в минуле, мій коханий,
бо там любов ще плаче нам услiд…