Пастушков декамерончики уривки

               
                Діє заповіт №1            
                © Лад Купава   
               
                ПАСТУШКОВІ  ДЕКАМЕРОНЧИКИ,
                плюс...   
 
                «Прокинься,  кумо,  пробудись...»
                Т.Г. Шевченко   
      

                *ТАМ ЛЕДВЕ ЗБОЧЕННЯ НЕ СТАЛОСЬ*   

                *БОСОНОГОГО БУДУЧИ РОДУ* 

               


                (Тут має бути фото, але чогось не вийшло).




                На фото автору 6 місяців і 20 днів.
                (Бульвар Подтьолкова, 28,  Новочеркаськ).

                Автобіографія: народився – але ще не вмер.








      



                ЗМІСТ
   
           Пастушкові декамерончики

1 Ах я ли в силах………………………..3
2 Бутон………………………………….......11
3 Заперчилася голівка…………… 14               
4 На горищі…………………………  ....16
5 Посягання на незайманість20
6 Марні сподівання………………  …23               
7 Еля………………………………….........25
8 Хіхонька……………………………......32
9 Нарешті!.................39
10 Постскриптум…………… …………...51
11 Мораль…….Талісман……………..…53
12 Шановні читачі, увага!...54

                +       +        +

1   Там ледве збочення не сталось… ...54
2   Покидаю я вас, Слава………………........61
3   Босоногого будучи роду…………….......68
Безсонница………………………….68
К Вам………………………………....69
Первая любовь……………………70
Желание любви………………….70
Вечерний звон……………………70
Шёл по роще……………………….71
Запоздалый цветок…………71
Босоногого будучи роду73
Ты поёшь и твой голос…74
Соловей и Роза……………………74
Соседушка………………………....75
Проба пера на вічність76
Осеннею порой…………………..76
4     Рогатий чорт і півкорови..76
5     До читача…….Заповіт №1…………92
6     Свідоцтво……………………………….....93




ПАСТУШКОВІ ДЕКАМЕРОНЧИКИ
         (СКАЗ)
       
     «Прокинься, кумо, пробудись
     Та кругом себе подивись,
     Начхай на ту дівочу славу
     Та щирим серцем, нелукаво
     Хоть раз, сердего, соблуди!».
                «Н.Т.».    Т.Г.Шевченко
*
Ах, я ли в силах
о прелести блаженства умолчать, 
когда в порыве страсти торопливо
ровесницу решишься умолять
когда она для вида упираясь
от мольб твоих невольно зажигаясь
с тобою падает на мягкую траву
смиренно ждет а ты весь как в бреду
свой демон жаждущий скорей высвобождаешь
в беспамятстве одежды ей срываешь
и вот он! вот! желанный чуть заросший
меж ножек видится прелестнейший источник
ночей бессонница естественно проста
к твоим услугам вся твоя мечта.
терпенья нет копьё готово к бою
в мечту как в рай влезает головою
и вот ты весь на трепетной груди
ну ж властвуй страсть рассудок враг замри
кто создал это просто гений
вся прелесть в сладости движений
туда назад туда назад
так вот какой он райский сад
один лишь кончик углубив
я будто в небо воспарил
а если б весь туда прорвался
в раю  бы точно оказался
туда назад туда назад
так много много раз подряд
назад туда наружу внутрь
под грудью мячиками грудь
туда сюда поглубже вбок
наружу внутрь наискосок
сюда туда все глубже глубже
такая страсть хоть весь туда
да не пускают жернова
которым вечно быть наруже
с порожка вверх с карниза вниз
нет это вовсе не каприз
ты будто ищешь в чём секрет
то от чего мутнеет свет
туда сюда везде кругом
и вбок и накось и винтом
сюда туда всё глубже глубже
а пест твой некуда уж туже
его движенья всё быстрей
стаёт дыханье горячей
туда сюда туда сюда
уж на пределе тетива
и ступка сливками полна
челнок же всё быстрей быстрей
того же хочется и ей
она в экстазе вся пылает
забывшись в ритме помогает
навстречу врозь навстречу врозь
с ума сойти а пест как гвоздь
ещё ещё быстрей быстрей
в мечту недоспаных ночей
пылают губы щёки тоже
все мысли чувства там меж ножек
а там а там блаженство рай
а плоть вопит давай давай
что ж дальше там каков предел
безумной скачки юных тел
какая цель какой итог
шары аж рвутся за порог
бьют о преграду злее чаще
внутри становится всё слаще
как в масле сыр мой хулиган
взбешённый словно ураган
он в пике силы пуд ей-ей
мог удержать бы дуралей
но ныне занят сластным делом
старается над юным телом
но так не может вечно длиться
должно же главное случиться.
туда сюда ещё ещё
взбешённо мечется копьё
навстречу врознь сюда туда
ещё туда  и вот ура
из лука вырвалась стрела
и замололи жернова
и разом вздрогнули тела
забил ключом её родник
и наш дуэт притих и сник.
*
ничто не может слаще быть
чем обоюдно страсть толить
*               
і пригадалась Україна
я ще малий я ще дитина
посадка день гілля кущі
над нами скліщені хрущі
мені лиш сім я пастушок
вона така ж іще лобок   
її й не думав заростати
а я просив те показати
і показала глянув я
а в неї інша чортівня
якийсь там пищик тож і їй
я показав горобчик свій
бо так умовлено було...
вона була з Гарбузино
чиюсь корову в наймах пасла
у нас в Цвітковому нещасна
у сорок сьомому...
*
а зараз я шістнадцять маю
і по Кацапії гуляю...
*
однак ей видно хорошо
моё ж несломлено копьё
томится сладко в её лоне
и отдыхать не хочет боле
того не хочет и она
не прогнала ж не согнала
в себе шалун мой берегла
и страсть вернулась поневоле
зазнобушка вошла во вкус
и подо мною ёрзать стала
мол повторить бы всё сначала
мне ж по душе такой искус
*
кто создал это просто гений
вся прелесть в сладости движений
туда назад туда назад
всё повторяется опять
назад туда наружу внутрь
под грудью мячиками грудь
сюда туда все глубже глубже
так хорошо  хоть весь туда
да не пускают жернова
которым вечно быть наруже
однако вкралось подозренье
что я не первый у неё
не всё равно ли ё моё
ведь это высшее везенье
что в ней теперь моё копьё
она ведь вся мне отдалась
даёт мне насладиться всласть
*
навстречу врознь навстречу врознь
а пест по-прежнему как гвоздь
туда сюда туда сюда
а ступка сливками полна
полна настолько что шары
буксуют в смазке и слышны
удары ядер промеж ног
гах-гох гах-гох гах-гох гах-гох  (можно бы и поскромнее)
кусты акаций жёлтых слышат
они же рай дворец и крыша
она здесь Ева я Адам
и с нами грех меж ножек там
*
туда сюда везде кругом
и вбок и накось и винтом
ещё ещё быстрей быстрей
в мечту недоспаных ночей
навстречу врознь туда сюда
её рассыпалась коса
ресницами прикрыты очи
рот приоткрыт и лёгкий стон
стал издавать он в унисон
моим стараньям что есть мочи
и каждый раз сильней сильней
экстаза ах! срывалось в ней
и я припав к её устам
в разнос погнал свой хулиган
гох-гах гох–гах гох-гах гох–гах
гремело эхо у кустах   (тут не до приличий)
она уж вся в изнеможеньи
очередное изверженье
её вулкана выждал я
и вновь погнал вперёд коня
пока и сам и снова вместе
не удосужилися чести
у сладких корчах утолить
то без чего не стоит жить
*
вот это да-а за ягодицы
меня схватила и к себе
аж ногти вгрузли больно ж мне
всей силой тянет не стыдится
она как будто не в уме
внутри ж всё дёргается в ней
как будто чья рука сжимает
и это с кайфом ощущает
остолбеневший дуралей
и видно по её очам
она меж ножек она там
потом послабила объятья
тем дав мне пару раз качнуть
и снова вынужден был ждать я
что спазм её спадет хоть чуть    
и вновь позволено мне будет
свою работу выполнять
но лишь начну она опять
меж ног своих мой таз швартует
и так не раз не два не пять
тогда и начал я считать
сколь раз прекрасная  Аглая   
из рая пест не выганяя
всё это будет повторять
пятнадцать… двадцать… где ж предел
еще разок потискав тен     (нагреватель)
у содроганьях с притяганьем
она сказала завершай
и оживился шалопай
и быстро справился с заданьем
итог на сей раз подвели
мы вместе сразу не могли
разъединиться продолжали
тем наслаждаться что внутри
нам сластный бой напоминали
им успокоится мы дали
и лишь когда в себя пришли
скатился я  с её груди
подклав под шейку свою руку
*
а мой во всей красе тюльпан
на солнце шляпкою сиял
смакуя с вазочкой разлуку
он будто бы оцепенел
что оказался не у дел
поставь кажись девиц с десяток
рачком при  этих вот кустах
я б обслужил их розы радо
до благодарственного ах
*
однако мысль меня сверлила
многоразрядная видать
моя любовь ни дать ни взять
вот это страсть вот это сила
хотелось бы такого дива
не раз с шалуньей испытать
             пос. молотова, агролес,
                новочеркасск. 1958
*
(Так, то була моя Аглая...
А як по-правді - просто Галя,
Землячка... Скільки ж наших тут!
Забули мову, і... жівут,
І їм чужа вже Україна...
Й мене, її  – сякого сина,
Теж окацапити б могли,
Та заступилися Боги).     29.08.13
*
я цілував їй перса косу
пупок і шийку ніжку босу
я гладив талію сідниці
усі місця що під спідниці
дівки ховають а вона
мене обнявши прорекла
що марно тішу я надію
що завтра знову мов повію
товкти я буду її тут
мовляв на те є Божий суд
і хоч вона мене кохає
та завтра зовсім від’їжджає
кудись далеко і мені
не дасть адреси...

                чорні дні
переживаю я потроху
ані тепла ані рідні
ні мови рідної й уроку... (в школі)
все по-кацапськи тут, і я
немов німий бо геть не смію
заговорить на тій що вмію
якою мовив би щодня
все обірвалося в мені
ці дні для мене чорні дні
*
о як прекрасно ждать і знать
що зустріч буде неодмінно
і на душі від щастя хмільно
і хочеться весь світ обнять
та вже на третю ніч не спалось
бо знову ласого бажалось
природа ж тіла гне своє
воно ж під ковдрою стирчало
і довго спати не давало
таке от горенько моє
як вже почав то тре’ подбати
щоб цей процес не зупиняти
*
пройшло десь місяців зо два
аж поки тіло й голова
її забули... за цей час
я вже закохувавсь не раз   
любив учительку й сусідку
далеку родичку і тітку   (переважно подумки)
любив до слова всіх і вся
що викликало почуття
святого потягу кохаться
та рими ці я розгорнув
коли в Цвіткове вже прибув
де я як муж став починаться    Цвіткове, 1958
*
Ні-ні! Цей сказ – не пастораль.
Хто ж так подума – вельми жаль!
*
              Бутон
ще не було мені й дванадцять
біля посадки з Василем
ми пасли кіз а він пограться
з ширінки витягнув оте
і заохочував дивиться
поглянь на нього глянь який
сягає пупа і тугий
………………………………
………………………………
+++++++++++++++++++++
………………………………
………………………………
Пізніше цей цікавий стан
Я так у римах описав:        (27.01.13)
*
Не давав тобі я обіцянок,
І ти теж ні в чому не клялась:
Все прийшло негадано-нежданно,
Як стихійне лихо чи напасть.
*
А напасть ця бажана, солодка
Кида нас в обійми знов і знов...
Ох скоріше б нічка зореока,
Щоб продовжить потайки любов. І т.д (літо 1959)
*
     Постскриптум:
Цей сказ задуманий давно.
Мені сімнадцять вже було.
Вже жив в Кацапії два роки.
«Декамерон» же я читав
Ще у Цвітковім, де й придбав...
Отож і вирішив уроки
Свої найперші про оте
У римах викласти, але
Лиш українською, бо маю
Звичайне прізвище на  –ко.
Адже лиш виродок-дурко
Повірить може сподіванню,
Що за талант йому, хахлу,
Що пише тільки по-кацапськи
Поставлять пам’ятник. В труну -
Живцем такого... Чудернацьки
Там  вигляда пііт Зануда,
Що сам із станції Простуда,
І теж кінчається на  -ко.
Він пише тільки на московській...
Не стану я служить поросній
Злим злом до нас своїм пером.
На жаль, я мови досконало
Тоді не знав ще. Тож начало
Почав імперською, а там –
«Перекладу» - так планував.
Та незабаром все ж рішився
Й продовжив рідною писать
Де начисто, а де ескізно...
До армії сказ доконать
Так і не встиг... А там, подумав:
«В друк не пропустять аж ніяк».
А в дев’яності, знає ж всяк,
Цього добра в кіосках – уйма!
А в Інтернеті – й поготів...
Та лиш недавно все ж рішив
У світ широкий «Пастушкові
Декамерончики» свої
Таки подать на рідній мові.
Хай знають всі, що українці
Не тільки плакати умільці...
Що мова наша – може все!
І про оте, і про оце...       27.01.13
*
Налилася соком юна роза,
Набубнявів парубок-тюльпан....
І чого кортить воно, то хтозна -
День і ніч кохав би і кохав.
*
Першою  охоплені жагою,
Ми того не в силах зупинить,
Що дано природою самою,
Що так тягне й тягне повторить...  (літо, 1959)
*
              х  х  х
Ще в голові ума немає,
А в штанях живчики пищать.
За що ж нас Бог отак карає:
Куди їх - скаже хто  - дівать?   9.05.13
              х  х  х
*
             Реклама:
Хочеш скочити на Дуньку? –
Убезпечь спочатку цюньку!
*
Мораль:
Сміх над собою – то знак сили.
А ви, кумасю, не грішили?
Ні?!  То – брехня! Бо навіть діви,
Так! непорочні навіть діви,
Бува, отримують оргазм...
Без... ну без того... Ще й не раз!
*
Ми – грішні всі, та звиклись з тим:
Хто не впіймавсь, той не грішив.     27.01.13
*
Узгодження тексту з граматикою  28 - 30.01.13.
*

       © ТАЛІСМАН
     (Рекомендація)
1. Ось що скажу, дівчата, вам:
Як бути хочете щасливі –
Придбайте і носіть на шиї
Із моїм фото талісман.    8.03.13
*
2. Ви ж, хлопці, майте інше фото -
Моєї Мар’юшки – Гюрем*, (Її фото – в сказі «Криниця пам’яті людської»).
І йтиме все у вас природно,
Цікаво, гладко... Без проблем!  22.03.13
*               
    Постпостскриптум:
*
Прочитавши знов свій сказ,
Скромненько сам собі подумав:
«Тут на «Тараса» не тягну я,
А от на «Нобеля» - якраз».
Резюме:
Хай буде, що буде…       7.02.2013
*
Шановні читачі, увага!
Прийшов для сповідання час:
Все тут – брехня,  лжа незугарна.
Прошу пробачить за мій сказ.      7.03.13               
                Автор
      +   +   +

ТАМ ЛЕДВЕ ЗБОЧЕННЯ НЕ СТАЛОСЬ
*
Другого тисячоліття
Ще й другого року
Пили свою коло хати
Неспішно, потроху:
Запросили ж на гостину
Толіка і Валю,
Що за тещею старою
Без нас наглядають.
……………………..
+++++++++++++++++
………………………..

*                © ЗАПОВІТ №1
      «Пастушкові декамерончики» і все, що вже написано і ще буде мною написано, забороняю перекладати з російської на українську і з української на російську - як з оригіналу так і через будь-яку іншу мову - задля зміцнення братерських уз між народами України, Росії і Білорусії через поглиблення знань суміжних мов.
      Над всіма моїми поезіями і прозовими текстами має бути зазначено:  (Діє заповіт №1).
      Заповіт №1 має діяти негайно з моменту його реєстрації на авторське право.         
8.03.13                Лад Купава

А ЩЕ. Загал має знати, що українські словники співпадають з російськими лише на 30%, а з білоруськими – аж на 70!


РЕБЯТА!
Спасибо, что упростили ВХОД к Вам. Однако Вы так запрятали мои куплеты, что лишь 34 особи случайно наткнулись на них…
Приплюсовую к предыдущему частичку своих «Декамерончиков», и если со всем этим вкупе не ознакомятся не менее 10 000 пользователей Интернетом, то нет никакого смысла с Вами иметь дело дальше…
Вы что? - Путина боитесь?
С пожеланиями всего наилучшего                Лад Купава
14.02.204