Чи то місяць зламавсь, чи здається?
Чи шматочок розбитого серця
Геть відпав, покотився по полю,
Щоб у ноги вклонитися Долі?
І прохати краплинами крові
За мій край, де снопи бурштинові
У жнива тішать очі красою,
І одвічно зостались зі мною!
За вербенові сни українські
Та світанки урочі поліські,
Де ступала безпечно по росах –
Ще невинна, усміхнена, боса.
Тільки нині... страждання безсонне:
Розбентежене... ніби бездонне –
Поламало і місяць, і серце:
То притихне, то болем озветься...