при тишi та Бозi

Ганна Осадко
темне вино - ніби віно чи клятва навіки,
той чоловік, що прийшов із-за моря по неї,
той чоловік, що дивився, як панна засмагла
бігла босоніж розпаленим містом південним,
той чоловік, що говорить з химерним акцентом,
той, що просив пригубити гіркавого трунку,
що поцілунком легким-виноградним-солодким
вийняв їй кісточку-душу із тіла-черешні,
той, що лукавив-ласкавив-леліяв-не лаяв,
той, що вином, а вона - хай віночком із рути,
ті, що у місті, при морі, при тиші та Бозі
просто жили як уміли, і були щасливі.