Не запитуй, коханий, мене, як живеться без тебе....
Ти живим намагався мені прихилити край неба.
Та за обрій злетів й не вернувся, мій лебедю любий,
Безнадіє болюча, моя нещасливая згубо.
Дні і ночі минають... я знову одненька сумую,
В серці біль невимовний колишу... ніяк не вгамую.
Я літа нещасливі уже рахувати не буду,
Та тебе, мій єдиний, повір, я повік не забуду.
Окрім болю в душі моїй більше немає нічого,
Лебединії крила проситиму тільки у Бога,
Щоб крім мене ніхто той дарунок не міг зачіпати,
Та боюся, вітрисько їх може навмисне зламати.
Мої мрії зів'яли, неначе тендітнії квіти,
Ти скажи, мій коханий, як вік цей без тебе дожити?
Повернися до мене на мить, щоб надія воскресла,
Щоб засяяли долі моєї ясні перевесла.