В свої 20, вже 20 із лишком років
Пізнати я встигла, як важко кохати,
Чекати постійно невпевнених кроків,
Самою так часто вагатись.
Я знаю, довіритись тобі я можу.
І впевнена, розумієш у всьому мене.
Та на серці щось трохи тривожно…
Сподіваюсь, ця смута мине.
Стиха твоя посмішка мовить:
«Цілуй, я ж бо доля твоя!»
Як же можу їй я відмовить?!
І спадає додолу зброя…
Знову душу собі розтривожу,
А любов та, як мить, промине.
Нащо ж дім твій на мапі знаходжу
Омиваючи сум «каберне»?!..
14.04.13