як нам прожити цю жахливу ніч?
якщо столиця Київ - тільки назва,
і на майдані з листопада пліч-о-пліч
стоїть дитинство , старість...
а громада на всі ці дійства закриває очі,
плює в нутро народу, в глубину душі.
от тільки щирість і світле серце те дівоче
уже давно зазнало кров’яних дощів.
чи варта Україна цього пекла?!
і чи побачимо каштани навесні?
чи зможемо звернутись ще колись до неба
блакитного, не чорного, як зараз на війні?
але стоїть народ! народ наш завжди буде!
незламний, вільний, оспіваний в піснях.
і хоч би що не приготувала тяжка доля,
оберігатимемо вкраїну у найзапекліших вогнях!
18 лютого, ніч