Болить душа за Україну
У тих, хто душу не продав.
Хто не упавши на коліна,
Як гадина не плазував.
А в повний зріст пішов за волю,
Під кулі груди підставляв,
За кращу для країни долю,
Життя свого не шкодував.
Брехливу владу цю терпіти,
Надалі сили вже нема,
Ідуть вперед дорослі й діти,
Їм слава буде недарма.
Між тих, хто в ці часи буремні,
У крайній хаті не сидів,
Хай втрати будуть недаремні
На совісті отих «вождів».
Та совісті у них не має,
Мабуть ніколи й не було.
Із хама пана не буває,
А нам, як завжди, "повезло".
В державі безлад і розруха,
Від жиру бісяться пани.
Як воша, держиться кожуха,
Так влади держаться вони.
У тюрми їм одна дорога
І добре знає "влада наша",
Що з унітазу золотого
В мить сісти може на парашу.