***

Долинув постріл...
Там життя раптово обірвалось!
Там син чи дочка,
брат, чиясь сестра зосталась...
лежати, мов горлиця  чи голуб,
замучені, але просвітлені любов*ю!

Нам ця ганебная історія Європи,
настільки вже обридла своїм сумом,
і тим, що ми - каліки і небоги -
политі все життя кривавим брудом!
Коли це все скінчиться, Україно!?
Коли нарешті встанеш із руїни!?

Вставай! Вставай, Господня наречена!
Дарма що ти уся в гріхах повита!
Ти тою кров*ю, що тепер пролита,
очистишся!... хоч кров*ю свого сина!
Тепер хай кожний сміло вибирає!
Хай він живе!... Або в огні згорає!