(присвячується всім Героям, що полягли за нашу кращу долю з листопада 2013 року)
Кров по Києву тече: вулицями, в жилах.
На Майдан злий «беркут» йде: мало мами били.
Що не можна брать чуже: життя та свободу,
Кулі віють у лице, ллють з брасбойтів воду.
Спротив владі, криміналу. Досить! Натерпілись.
Падали у прірву всі: мало не забились.
Попереду – глухий кут.Повертаймо, браття!
Йдем до місця, де були чистими всі плаття.
Хто покається й віддасть, те що крав щоночі –
То простить тоді його: та заглянуть в очі.
Хто ж тікати та в кущі, по маєтках пишних...
На позорища стіну і на суд! Всевишній -
Кару Сам зішле чітку, страшну, справедливу.
Будуть внуки пам’ятати де взяли квартиру,
І авто та пільг в податках – кров дітей, братів,сестер.
Буде вражина жаліти, що в дитинстві не помер.
Київ ділить не Дніпро і не Схід та Захід.
Дороге на них пальто, майже міцний захист.
Хоч не батько він нам всім – добре биймо разом.
Чесністью ми рознесем вщент усю заразу.
Кров по Києві текла, і текти ще буде...
Та Героїв ця земля - повік не забуде.
Поет ХХ сторіччя 21 лютого 2014 року м.Варшава РП