Памяти погибших на Майдане...

Лена Паньковская
Мама, не плачь, прилечу я весною
И птицей у окон твоих распоюсь,
Приду на рассвете в твой сад я росою
Или дождём у порога прольюсь.
Голубка, не плачь, так судилось мне, ненько,
Теперь колыбельную ангел поёт.
Приду, попрошусь в твой сон я тихонько,
Душу отправив в последний полёт...
Мамочка, знаешь, так грустно бывает,
Хоть рана смертельно уже не болит.
Облако вместо тебя обнимает,
Душа за тобою, родная, щемит.
Прости, что ушел и прости, что покинул,
За чёрный платок, что в  ответ - тишина,
Тебя я люблю. И люблю Украину.
Она, как и ты,  была только одна....

              *******************

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.


автор -  Оксана Максимишин-Корабель