Тікають суки із країни,
Те бидло, що гнобило люд.
Вони розкрали Україну
Та їх настигне вищий суд.
Сутужність, біль і сльози наші,
І кров братів, що полягли, –
Остання крапля в чорній чаші,
Втомивсь народ бути в ярмі.
Набридло слухати ті казки,
Які паскуди нам плели,
Очікувать від долі ласки,
І жити ніби в час чуми.
Сьогодні треба бути разом,
Вперед в єдинстві крокувать,
Можливо, спершу буде важко
Та нам вже нічого втрачать.
Почути треба тих, хто поруч,
Відкрити очі тим, хто сліп.
Майбутнє будувать власноруч,
Ділити з ближнім сіль і хліб.