Кажуть, дивна я, сумна, казкова,
І посмішка моя неодноразова.
Що світ мій замкнений по колу.
А погляд, дивно загадковий,
І в мить зникають всі питання,
Хіба тут можуть буть вагання?
Живу собі, дивлюсь на небо,
Воно, то ніжне, то бентежне!
І скільки всього там таїться?!-
Лиш вірність порохом іскриться.
Чарівність світу полум'ям палає,
І радість Бог у душі всіх вселяє,-
Я- особистість, пробачте, не така, як ви.
На власний подив мрію увісні.
Людей ціную, бо в них є серце, сповнене страждань,
безхмарних мрій і щирих сподівань...
І хай я буду скривджена не раз,
Але не буде місця в серці для образ...