у вогні горіла країна,
і майдан, і серця
хоробрі, палали.
і без спокою, без спочину
молоді, і старі там стояли.
день і ніч чатували, боролись
за Європу і за демократію,
за щасливе і світле майбутнє,
за свободу, а не тиранію.
люди просто хотіли жити
чесно, тихо і не зухвало,
але плата за це була кров'ю -
цілу сотню людей розстріляли.
і тепер дуже гордо сказати
про себе, що “Я - українець”,
я не росіянин, я з козацького роду,
і у нас тут є чесні люди,
які борються за свободу
я живу у мирній країні,
і вона - у серці Європи
і хоч втратили ми багато
за свої відчайдушні спроби,
але все ж
ми дочекаємось правди,
ми не станемо на коліна.
та ніколи не буде прощення,
снайперам за постріли в спину.
тож кріпіться, хоробрі серцем,
ми розквітнемо ще, як квіти
незважаючи на всі ці біди,
пам'ятайте, що ми живемо
у прекрасному, чудовому світі.
рани зціляться…а страждання
укріпили і очистили душі,
хоч і сумно, і біль від втрати...
та загиблим героям слава,
та загиблім шана і пам'ять!