Навіщо лютий був серед зими червоний,
Навіщо...теплотою крові оросили землю,
Навіщо...змусили змінити сміх на стогін,
Навіщо...загубили ви країну цю...
Невинно навпаки зробили люди,
Нам остогидла доля німих кріпаків,
Тепер лиш за свободу волі гори трупів,
І не затерти сльози матерів цією колотнечею вовків...
Як міг ти, брат, підняти руку на людину?!
Як міг за кіпою грошей не бачить сліз?!
Ти перетворишся із часом на тварину,
Бо своє серце на алтар брехні відніс!
Ми сотні років проживали у неволі,
Але не звикнуть до ярма та кандалів,
І лиш бажання бути вільним, в кращій долі,
Змінити цей сценарій, писаний гіркою волею років...
Повстаньте ж, патріоти, ми єдині,
Безкарно не минуть ці ріки горя, сльози копачів,
Що риють чорні і німі могили,
Для вірних волі і безсмертних матінки синів...
Я відмовляюсь вірити тирану,
Лиш горем можна кару цю нести,
Ти будеш марити до скону...кров'ю воїнів Майдану!
Вони вмирали недарма, ти мусиш нам за них відповісти!!!
Усі твої палаци та хороми,
Не зможуть стримати народу гнів за тих,
Хто не прокинувся в цю зиму, охололи...
Серця синів країни...яких ми вже не чутимо серед живих...
Присвячуеться людям, які загинули за свободу та через любов до своєї країни! Вічна їм слава і пам'ять!!! Ми завжди вас будемо пам'ятати!!!!