Ріки сльоз і ріки болю
Сумує, плаче Україна
Як ті птахи, що хочуть волі
Стояли на смерть наші сини.
Ой, як тримала сина мати:
"Там війна! Там люди гинуть!"
-"Не сАма гІрша смерть!"-вмирати
За волю рідної країни.
Не втримала! Жага до волі
Піднесла душу в небо синє...
І серце матері із болем
В труні чекає свого сина.
Хто відповість? Кривавий злочин
"Щурі" втечуть - це ж неодмінно!
А люди правду знати хочуть,
-Хто відібрав у нені сина...