А всі ми вільні, вільні, лиш в "кайданах",
Стоїмо досі на кривавих барикадах.
І зараз вже загиблих не один, а двадцять,
А нам кричать:"Стойте,нада избавиться от этой власти!"
Стояти,гинути,жорстоко бути вбитим...
За що? За те,що хтось когось не зрозумів?
І навіть сонце відмовляється вже гріти
Майдан, що вже до пеплу догорів.
"Ми будемо стояти!" - лунає звідусіль,
А потім постріл - і летить душа на крилах,
Чи варті думки наші сліз наших матерів,
І тих людей, що вже лежать в могилах?