стояли, стоїмо і будемо стояти,
ви думали, ми перестанем за Вкраїну воювати?
ви думали, що зупинили нездоланний натовп?
ви помиляєтесь, сил в нас ще багато.
не зупинили,на барикадах досі,
за нашими плечима вже чималий досвід.
ми спец. війська поставим на коліна,
щоб знали всі, яке сьогодні покоління.
щоб знали всі, якая плата за материнські сльози,
скажи ти, брате, хто твоє серце заморозив?
чи думав ти, коли стріляв,що в нього є своя родина?
що після пострілу твого, вона вдова вже, не дружина.
маленька донечка трирічна на маминих руках всміхнеться,
в її очах - промінчик сонця, бо вірить - тато повернеться.
і як же боляче тій неньці - горем убитій і сумній,
сказати : "Тато наш на небі, тепер він ангел - твій і мій".
та що слова, коли на волі, розгулює злочинець віку,
це не людина - кат і деспот! та що йому до наших криків?
йому аби кишені повні, та більше золота в кімнатах,
та хочу відповідь почути :" Сподобалось людей вбивати?"
так, твої руки наче чисті, незаплямовані криваво,
за тебе працювали інші, і працювали вони жваво.
а ти лиш споглядав з екрану, на теє дійство нелюдиве,
за що тепер,скажи, в могилах, вкраїнське поле чорнобриве?
ми будемо стояти! за нашу Україну!
запам'ятайте всі:
не можна рід козацький, поставить на коліна.