Багряним спалахом журба спалила сад.
В осінніх трунках – повний міх отрути.
І квилить в небо журавель забутий,
І п’є з криниці сни про листопад.
Садове царство тайно заснував павук,
У хуртовині яблунь тче тонку орбіту.
І квилить журавель осанну світу,
І контрабасово ковта криниця звук.
Дощі у вересні обмили свій патент
І у плескач пустився вітер на копиці.
Самотній журавель вичерпує з криниці
Підступних вечорів гіркий абсент.