Piдна моя, piдна мати -
Ненька Україна!
Не покину тебе
Заради чужини.
Пам'ятаю як ховала
Мене у спiдницю,
Як мене ти зберiгала,
Як ока зiницю.
Скiльки ж в тебе сльоз i суму,
Скiльки в тебе плачу.
Скiльки горя, бiд, омани,
Та лихой невдачi.
Piдна мати, piдна ненька-
Моя Україна!
Серед степу широкого
Бачу гiльотину
I дiтей твоїх у черзi-
Аж до горизонту.
Скiльки їх було у тебе
Красивих, високих?
А тепер усi ховають
І хрестiв все бiльше
Тихо якось, без плачу,
Наче на чужинi ...
Рiдна ненька, рiдна мати-
Рiдна Україно!
Скiльки ще синiв загине
Заради безсилля?
Заклопотана i сива
Ти вже на колiнах:
Просиш хлiба, неродюча,
А колись родила ...
Все було, такого суму
Не було нiколи -
Ворожнеча, бiль i голод,
І чужинцi - сором.
Та нiколи ти старою
Сивою бабусей
Не була без Бога в серцi
І без сили в дусi!
Хто тебе, як сиву матiр
Викинув додолу?
На колiна мусив стати,
І просить "за Бога"?
Хто знущається з старої,
Хворої людини?
Дiточок твоїх покинув
У лиху годину?...
Ти не скажеш,
Бо в оманi всi мовчазнi, мати,
I тому собi зізнатись -
Болю завдавати ...