Зачарувала світ вночі зима-Сивіла,
Чугайстер у саду натанцював замети.
Дерева, мов атланти древньої планети,
Підперли небо кронами стожило.
На горизонті привидом – гора Пивиха.
Над нею в ступі сніг товче Сивіла…
За ніч дніпрові кручі посивіли,
А хвилі у блакитну глину лихом
Все били, били, мов незнана сила
Хотіла знищити до квантового рівня
Всесвітнє зло… співали треті півні
Та над Пивихою хурделила Сивіла.
Мітлою віхоли вертепила в безмір’я.
Під ранок крила склала й стало тихо.
Прибравсь чугайстер у яри Пивихи
Й заліг чекати нове надвечір’я.
Воно прийшло, поклавши сині тіні,
Під хати і паркани, зиркнуло в вікно,
Напряло снігопад старим веретеном,
Присівши на засушеній тернині.
І знову ніч коловоротом чорно-білим
Розшила сріблом виноградні лози.
У світлі ліхтарів - небес метаморфози:
То хороводи ангелів, то канкан Сивіли.
Пробив годинник тричі і сопрано півнів
Пішло відлунням на Чумацький шлях.
Засяяв сад в льодових кришталях,
Не стало ні часу, ні простору, ні рівнів…
2013р
*гора Пивиха - найвища точка лівобережної України.