Чуже весілля
Весілля в самому раз гарі,
І молодята як в’юнки,
Радіють, що сьогодні в парі,
В завтра разом – навіки!
Свати кружляють мов птахи,
Поміж столами без упину,
А з ними разом й дітлахи,
Біжать – не розігнути спину!
Почнуться танці весільні,
Дівчата, парубки зберуться,
Немає місця лиш мені,
За груди боляче беруся!
Не знає молодий, що я,
Його кохала і не сила,
Мені вже слухати щодня –
Вона однині половина!
Куди ж мені подіться з болем?
Може світ за очі піти,
І наодинці з своїм горем,
В чужі краї мерщій пливти!
Я плачу, а вони сміються….
Він і вона нема журби,
А з мене сльози тьоком ллються,
Вони кружляють мов хорти!
Кружляють – сміхом задіва,
Їм можна…. І без перепину,
Кидають гнівнії слова,
На горем вбитую дівчину!
Іще і сонце не сідало,
А молодята вже пішли,
Пішли в кімнату й простирадло,
Знімають швидко, залюбки!
Ця шлюбна ніч лише для них,
З’єднала ніч дві половини,
Лунає у кімнаті сміх,
Ідуть щасливії години!
Кохання в тій кімнаті квітне,
А згодом більше забуяє,
З роками, зміниться, окріпне –
В житті по-всякому буває!
Хай їм щастить – вони укупі,
А я сама якось зцілюсь,
І в хаті – мазаній халупі
З життям гірким своїм змирюсь!
Буде в мене господарство,
Зелені, жовтії лани,
І я з сусіднім ясним панством,
Буду налажувать зв’язки!
Усе у мене, вірю, буде,
Усе в достатку без проблем,
Але кохання вже не буде,
Шляху не буде у Едем!
Кохання – вірний шлях Едемів –
Його не маю, в самоті….
Вже не шукаю королевів,
Палац, поставлений в воді!
З мене достатньо, що з сльозою,
Гірке у воду додавала,
І не повториться зі мною,
Оте усе – ще не хватало!
22.07.93 р.