Коли замучене роками моє тіло
Захоче душу відпустити із грудей
Я крила янгола візьму хоч на неділю
Щоб політати в небі між людей.
І як святий, що був недавно грішним,
Я у минуле з біллю озирнусь,
І поділюся радістю із ближнім,
За всіх живих я щиро помолюсь.
Я крила янгола візьму хоч на неділю,
І як дитя зрадію, полечу.
Я ще надіюсь і звичайно вірю,
Що спокій мій у небі я знайду.
Коли мої старі, бісквітні очі
В останнє схочуть землю озирнуть
Я полечу, як янгол серед ночі,
В рожеві сни, що вже не повернуть.
І як святий, що був не довго грішним
Вгамую біль нестриману свою,
І поділюся радістю із ближнім,
Що долю я знайшов таки свою.