Не зважай на мої дивнi очi,
На сльозу прозору не зважай!
Так, лiта, на жаль, вже не дiвочi,
Та кохання в серцi – через край!
Iншi речi я в життi цiную,
Анiж тi, що кiлька зим тому...
Я тебе сьогоднi зацiлую!
Та спочатку – нiжно обiйму.
Приголублю, мов малу дитину,
Слово чарiвне прошепочу,
Пiсню заспiваю лебедину –
В весняну безодню вiдлечу!