Все починалося з ідеї
За вільне, праведне життя,
За Україну, лиш за неї,
Лиш "до кінця!", до забуття.
Стояли мирно і без бою,
Покинувши свою рідню,
За Україну головою,
За неньку рідненьку свою.
Стояли міцно молодики
За вірність, честь і правоту...
І що тепер? - Вінки! Гвоздики...
На темну, мертвенну труну.
Так соромно за нашу владу!
Що через кровопролиття
Змогли зібрати власну раду.
Нема прощень за каяття!
На вашій совісті всі душі,
Те кожне втрачене життя.
Вони, насправді, невмирущі,
Хоч і не відають буття.
Молімо ж невблаганну долю
За спокій їх на небесах,
За волю кожному герою,
Якщо не тут, то в тих світах.
Я буду вірити в одне,
Що героїзм їх недарма!
Що вильється усе брудне,
Хоча й героїв не катма.
Вкраїна сповнена синів,
Що люблять, стережуть свободу.
Ми з вами! Так, ви не одні!
Ви - серце, ви - душа народу.
Ми будем вільні, знаю я
Від влади грішної цієї
І Україна є моя!
Ми завжди вистоїм за неї!