Андрей Малышко, украинский поэт, 1912-1970 гг.
В янтарных тонах вечерних полей, по стерне,
В малиновых сумерках, в тихой зелёной долине,
Родная мелодия, с юности помнится мне,
Пахнет хлебом, и полем, и сном не забытым доныне.
Как будто купали её в чебреце после долгих дорог,
Как будто со свадьб наломали калиновых гроздьев,
И звенит, и поёт, и ведёт на родимый порог,
Охраняя меня от внезапно нагрянувшей гостьи.
Сквозь ночи и годы я эхо её не терял,
Её сердцем кормил, не сфальшивил нигде я ни ноты,
Из Тарасовой жизни светящийся вечно портал,
И стоит, как заря, на тяжёлом земли повороте.
------------------------------------------------
(оригінал)
В янтаревому тоні вечірніх полів, по стерні,
В малинОвому присмерку, в тихій зеленій долині,
Ходить рідна мелодія, з юності знана мені,
Пахне хлібом, і полем, і сном не забутим донині.
Наче скупана в чебрику, з кУрних осінніх доріг,
Наче з буйних весіль наламала калинові грона,
І дзвенить, і бринить, і встеля мій життєвий поріг,
Захисниця моя і світанків моїх оброна.
Через ночі й літа я відлуння її не згубив,
Годував її серцем, ніде не сфальшивив у ноті,
У Тарасовій долі бере вона щедрий мотив
І стоїть, як зоря, у землі на важкім повороті.
Март, 2014г.