Хіба ми, брате, думали, що станеться війна?
Під мирним небом сунули з чужих країн війська.
Хіба ми, любий, бачили, що сили вже нема?
По краю, як по ниточці, спускалася журба.
Країну обезчестили, сирени звук лунав.
Ми музики не чули вже, лиш як хрипів сигнал.
Не соромно ж вам, людоньки дивитись в очі нам?
Казати, що забудеться, що все самообман?
Кричи, кричи, мій братику, нехай почують всі!
І силою заряджені підуть тебе спасти!
Народе милий, праведний, хіба до цього йшли?
Хіба діди під кулями так просто полягли?!