... і б’ють на сполох пройдені століття,
І вбрала мить жалоби чорну шаль...
Каштани й ті, схиливши долу віття,
Шепочуть людям про глибокий жаль.
Щось є не так у цій зимі печальній:
Де топчуть гідність – там завжди є зло!
І біль Тарасів шле по світу Канів –
Майданний попіл з вітром принесло...
Чи він такого прагнув ювілею,
Кобзар-провидець, України Син,
Що двісті років нероздільний з нею?
Лиш їй єдиній падав до колін!
І “Встане правда, - вирік, - встане воля!”
Пророцтва сила – діє повсякчас!
І згине кривда, піде геть сваволя!
Лише у крові ще Майдан і Час...