Генна Осадко________
Чекати. Чека ще на місці. На місяці – плями.
Там Каїн, там Авель. Там вила прохромлюють плоть.
Цей грудень, цей кашель грудний, есемеска від мами:
Він з нами, він бачить, він вас порятує – Господь
Ще дивиться мовчки. Він знає, що буде по всьому:
Засніжений ранок – освячені ліс та вода,
І дідух, і дідо, і бабця, і мир цьому дому,
І срібним дзвіночком - солодка, мов сон, коляда.
__________________________________________
Ждать. Жадно и тайно разглядывать лунные шрамы.
Там Каин, там Авель. Там вилы вонзаются в плоть.
Декабрь, этот кашель грудной, эсэмэска от мамы:
он с нами, он видит, и он вас спасает – Господь
еще молча смотрит. Он знает: не быть по-иному.
Заснеженным утром – священны и лес и вода,
и дидух, и дед, и бабуля, и мир тому дому,
где сладко, как сон, колокольцем звенит коляда.
01.03.2014