(Присвячується миру на Землі і людям)
Moя рідна земля,
Моя мила країна,
Ти страждаєш так тяжко -
Страждаю і я...
Та чому ж важко так?
Ми - планета єдина,
Ми - єдина сім'я...
Ми - суцільні
Й повинні братів розуміти,
Що в сусідстві живуть...
Але це - лише слово
Й, на ділі, ми - діти. -
Нас емоції ймуть.
Та хабарників шар
Покриває собою
Сходи влади,
Трибуни,
Посади,
Пости.
Десь захований я,
Серед буднів та болю,
Десь захований ти... -
Десь поховані ми!
Але хочеться жити -
Йти, любити, рости! -
Розвиватися, мріяти,
Людям світити,
Світло Їх берегти!
То ж ховатися досить!
Вставаймо й ідімо
Світ чекає на нас!
Край вже лютій брехні! -
Опротивіли рила
І обличчам вже час!
Ми лиш творимо світ,
В наших головах світлих
Се майбутнє, овіяне квітами -
Сильнії руки у нас!
Те що скажуть у ньому
Про нас наші діти -
Правда вся - без прикрас.
Я питаю ся, мить:
Чи зробив я достатньо,
Чи достатньо мі сил,
Щоб створити себе,
Щоб розкритися...
Й дати...
Дати світові часу розкрити тебе?
Чи питаєш ся ти?
Чи прямуєш до того,
Нести щоб доброту?
Щоб не було війни,
Щоб позбавити болю,
Порожнечу опліднить пусту?
Та брехливі слова
Політична "еліта"
Нам з трибуни рече -
Їм замало тих душ,
Їм потрібно пів-світу
І до влади торкнутись пече.
Що ж, судімо їх!
Праведним судом сумління,
Хай страшаться й біжять!
Та подалі -
В Росію, в Америку,
Далі, край світа,
Хай ся в хованках ситих
Поховають й сидять.
Ми ж, за руки візмімось,
I дружньо створімо
Те простеє життя,
Де дивитись не соромно в очі дитині,
Де нема небуття,
Де є якість -
І ми їй самі запорукой
І гаранти її,
Де зупинять страждання
Всі сильнії руки,
Де в серцях і в країні - свої!
І на сході,
Й на заході-півдні,
Деінде
Всі відкриті й прості.
***
Де води голубої, прозорої річки
Заспіває потік,
Де зусиль наших спільних та побуту лагід
Результати щоденно щорік.
***
Де літають птахи,
Де весільняні стрічки,
Де квітучі сади і світи...
Де нам жити у радість,
Де вічність - без часу,
Де брати - я і ти.
***
Та непросто такого ся світу створити,
Необхідно свій світ на початку знайти,
І, як мати дитя, душу знанням зігріти,
Й працею над собою її зберегти.
Й кривду стерти лиху,
Й кривдників полишити,
Й Сонця милого оком торкнутись лиця -
Знати вірні шляхи,
Бачить людські обличчя,
Мати світлі серця.
Ніч 7 Березня 2014 року, у День Народження моєї бабусі Надії Семенівни