Леся УКРАИНКА
Скрізь плач, і стогін, і ридання,
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.
Над давнім лихом України
Жалкуєм-тужим в кожний час,
З плачем ждемо тії години,
Коли спадуть кайдани з нас.
Ті сльози розтроюдять рани,
Загоїтись їм не дадуть.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!
Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам воріття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!
(1890)
ПЕРЕВОД
Сквозь слёзы, стенанья, рыдания
Призывы тихи и слабы –
На долю слышны нарекания,
И лица в печали скорбны.
Над давней бедой Украины
Горюем, тужИм каждый раз.
И ждём того часа наивно –
Оковы когда спадут с нас.
А слёзы точАт раны эти,
Зажить им никак не дают.
От слёз заржавели уж цепи…
Они никогда не спадут!
Надолго ль те скорби в полёте
Нам головы будут кружить?
Скорее включайтесь в работу,
Боритесь за новую жизнь!
12/02 – 2014
(книга "Спасательный круг")